Коли золото говорить — IІІ частина
Опубликовано 01. Окт, 2015 в Золото
Передусім звернімо увагу на наявність у більшості зразків міді та в одному зразку олова, які в даному випадку не є сингенетичними з самородним золотом, а занесені до нього в процесі вилучення з руди, де могли бути мінерали олова й міді, або в процесі виготовлення сплаву — лігатурного золота. Відомо, що в ті часи, відокремлюючи золото від руди, до рудного концентрату свідомо додавали свинець і олово, а коли виготовляли сплав, додавали мідь. Правда, в природі (хоч і дуже рідко) знаходять мідисте золото з чималим вмістом міді (близько 46 % і більше). В Україні подібне золото встановлено в розсипищах Донбасу й крис-талічних породах Придніпров’я та Побужжя. Для мідистого золота властива виразна обернена залежність між вмістом срібла й міді, чого в наших аналізах не спостерігалося. Таким чином, більшість вивчених зразків (можливо, за винятком зразка з розкопок Ольвії) є сплави, отримані, скоріш за все, в процесі виготовлення тієї чи іншої лігатури. Разом з тим ймовірність створення таких сплавів у ході плавки рудних концентратів теж досить велика. Безперечно й те, що для цього використовували низькопробне золото; це видно з проби більшості зразків і наявності таких важливих домішок у золоті, як телур і марганець. Найбільше відповідає складу самородного золота фрагмент прикраси з розкопок Ольвії, в якому золото високої проби містить домішки міді «нормальної концентрації».
Тепер, враховуючи хімічний склад скіфського золота й золота відомих рудопроявів України, наведені історичні й археологічні дані про розробку в різні часи родовищ золота й срібла в місцевих, сусідніх і далеких районах, спробуймо проаналізувати можливість першоджерел золота в Україні. Низькопробне й відносно молоде золото зосереджене переважно на Закарпатті (Берегівський район), більш-менш значний його видобуток тут припадає на XII століття. Щодо рудопроявів на Українському щиті, то вони стали відомі тільки в наш час, містять переважно високопробне золото і залягають у докембрійських кристалічних породах. Це дуже давнє, головним чином архейсько-протерозойське, складне на ті часи для пошуку й видобутку корінне золото. У І тисячолітті до н. е. видобувалося переважно розсипне золото. Також, мабуть, не варто шукати першоджерел археологічного золота у високо- й середньопробному корінному золоті з рудопроявів складчастої області Українських Карпат і Нагольного кряжа (Донбас). Характерною домішкою в цьому золоті, особливо в донецькому, є ртуть. Згадане мідисте золото Донбасу, Придніпров’я регіонами постачання цього металу для скіфських виробів.
Рис. 9. Схематична карга поширення археологічного (енеоліт і початок бронзового віку)
золота Західної Європи (за А. Хартманом, 1978)
а — золото, вільне від домішок олова;
б — з домішками олова і високим вмістом срібла.
Місце знахідки: 1 — достовірне; 2 — недостовірне
Отже, ми навели результати дослідження щодо походження археологічного золота України через вивчення його хімічного складу. Раніше таким чином вивчалися лише мідно-срібні й мідно-золото-срібні предмети Мартенівського скарбу. Скіфське золото «заговорило» і дещо «розповіло» про себе. Звичайно, така мала кількість досліджених зразків й аналізів не дозволяє робити глобальні висновки. Німецькі дослідники, наприклад, з’ясовуючи мінералогічну природу золота виробів енеоліту й початку бронзо-вого віку, проаналізували понад 3300 знахідок з різних місць Західної Європи (рис. 9). Ними встановлено, шо давні європейці для виготовлення прикрас та інших предметів використовували переважно місцеве розсипне золото. Рудне (з корінних порід) зо-лото застосовували зрідка; такі знахідки належать до прикордонних районів Середземномор’я. Як важливу ознаку розбракування золота на корінне й розсипне німецькі вчені використали домішки олова. У шліховому золоті з розсипищ завжди був олов’яний камінь (каситерит), який, хоча і в малій кількості, «засмічував» золото в процесі його добування й обробки. Досконалих способів очищення золота від домішок європейці тих часів, мабуть, ще не знали. Однак відомо, що олово додавали цілком свідомо, виготовляючи сплави золота. Тут варто згадати, що за допомогою мікроспектрального аналізу давніх виробів з міді, знайдених у Карпато-Балканському регіоні й датованих IV тисячоліттям до н. е., було встановлено її першоджерела й шляхи міграції з родовищ Фракії до сусідніх й далеких країв, у тому числі й до України.
Через брак коштів використовувався лише один із методів дослідження скіфського золота й на обмеженій кількості зразків. Але цього недостатньо. Потрібні детальні дослідження й більший статистичний матеріал. Досить інформативними можуть бути результати вивчення мінеральних мікровключень у золоті — можливих його парагенетичних мінералів-супутників, мікроспектральний аналіз золота, дослідження внутрішньої будови золотин, встановлення віку золотого зруденіння за умов наявності в золоті значних домішок свинцю та ін. Але це вже справа майбутнього.
читайте також:
