Закарпатське Ельдорадо — І частина
Опубликовано 02. Окт, 2015 в Золото
Карпати
Усі сім металів давнини: золото, мідь, олово, срібло, залізо, свинець і ртуть — з незапам’ятних часів відомі в Європі. Досить великі запаси золота були зосереджені в так званій головній металоносній смузі древності на території сучасних Іспанії, Великобританії, Франції, Болгарії, Румунії, Угорщини й Словаччини, але з падінням Римської імперії вони були вже майже вичерпані, за винятком карпатського золота.
Золотоносні райони Балкан і Карпат входять, за влучним висловом російського дослідника А. С. Марфуніна (1987), до «рудної провінції кайнозойської Нео-Європи» — Альпійського складчастого поясу. Це райони молодої (близько 10 млн років тому) і сучасної вулканічної діяльності. Кайнозойські й мезозойські осадочні породи зім’яті тут у складки процесами гороутворення, ускладнені вулканічними виливами, малими (кислими за складом) інтрузіями й рудними жилами. Ці складчасті товщі обтікають залишки більш давніх (домезозойських) порід серединних масивів. Саме з такими місцями зв’язані рудні родовища, що утворилися в альпійську чи більш давню герцинську горотворчу епоху.
Першими почали розробку корінних родовищ у Карпатах даки. Ними було видобуто у 106 — 271 рр. 190 т золота, а в середні віки (від 1000 до 1500 рр.) давні дакські виробки дали ще близько 200 тонн. Добували золото шляхом змиву корінних руд водою й утворення штучних розсипищ, з яких вже потім його намивали, частково використовуючи амальгамацію. Цікаво, що у 70-х рр. XX ст. повінню на р. Прут біля м. Делятина були розмиті залишки греблі, подібної до споруд римських золотошукачів. Всього у Карпатах добуто 1045 т золота: в період Римської імперії — 215 т, у середні віки — 230 т, у нові часи (до 1940 р.) — 600 тонн. Карпати — єдиний регіон Європи, де з часом видобуток золота зростав.
У цьому регіоні виділяють два основних золоторудних райони. У південній частині Західних гір (Апусені, Металіч) на території Румунії у так званому золотому чотирикутнику видобувалась і видобувається основна частина трансільванського золота. Тут розташовані родовища Рошія Монтана (Верешпатак), а також Секеримб, Мусаріу, Валя-Морі, Брадишор, Руда, Златна, Бучум, Бая-де-Ар’єш та ін. Другий район (західні схили Східних Карпат) охоплює частково територію Польщі, Словаччини, Угорщини (гори Матра), України й Румунії. Найбільш відомі серед них родовища Словацького Рудогір’я (Кремниця й Банська- Штявниця) й Румунії: Бая-Маре, Бая-Спрія, Валя-Рошія, Ільба, Бойу, Сесар, Валя-Боркутули, Вільгельм, Хержа, Дялу-Кручі, Капник та ін. За румунськими джерелами, золоторудні родовища Трансільванії активно розробляються з VII — VI ст. до н. е. Перші згадки про видобуток золота в Банській-Штявниці й Кремниці відносяться до 1156 року. Принагідно зауважимо, що так звані золоті турецькі штольні поблизу м. Берегове також датують XII століттям. До другого району входять всі відомі рудо- прояви золота в Українському Закарпатті. Власне Внутрішньо- карпатську структурно-металогенічну зону й становлять декілька великих рудних районів, сформованих у період неогенової текто- но-магматичної активізації Карпатського регіону: Берегово-Беганський (Україна) з барит-поліметалічним і золотим зруденінням; Вигорлат-Гутинський (Україна) з рудогіроявами ртуті, поліметалів, телуру, вісмуту; Середньословацький (Словаччина) і Бая-Марський (Румунія) із свинцево-цинковими, золоторудними, ртутними та іншими родовищами.
Читайте також:
