З глибини віків — ІІІ частина
Опубликовано 20. Авг, 2015 в Золото
Історія українського золота
Питання походження скіфського золота надзвичайно складне. Насамперед тому, що скіфи були войовничим народом. Вони вели часті війни з близькими та далекими сусідами, в тому числі з народами Середземномор’я, Кавказу, Стародавнього Сходу, багатими на золото. Скіфи доходили навіть до кордонів Єгипту, який мав власні родовища золота й великі запаси цього металу. Відомо, що єгиптяни відкупилися ним від скіфів, данину яким сплачувало багато сусідніх держав. Водночас скіфи були добрими купцями, їх торговельні шляхи пролягали по багатьох країнах. Вони вели торгівлю з народами Прибалтики, Карпат, Балкан, Кавказу, Малої Азії, Поволжжя, Приуралля, Сибіру і, що дуже важливо, з грецькими колоніями на північному узбережжі Чорного моря. Це ще одне з джерел надходження золота. Не можна не враховувати й того, що скіфам були добре відомі добування та металургія заліза з озерних і болотних руд, а також їх ймовірний етнічний зв’язок з Уралом, Алтаєм, Середньою Азією, Іраном — багатими на золоті руди регіонами. З’ясування походження скіфського золота можливе лише за умови детального мінералогічного вивчення золотих виробів. На жаль, таких даних надзвичайно мало.
Золото у скіфів було мірилом багатства; воно оспівувалося в їхніх легендах про золоті небесні дарунки й про Колаксая — «Сон- це-царя», від якого нібито походять деякі скіфські царі. Рятівником полоненого скіфа (звичайно, заможного) було тільки «зі-рін» — золото (викуп). Пізніші поховання інших народів у степах Можна було б сподіватися на значну кількість золотих речей у похованнях і поселеннях
II — V ст., особливо за часів правління Аттіли (433 — 453 рр.), коли степові народи України вели війни з Візантією та Римом. Так, після переможних війн Аттіли 442 — 447 рр. Візантія стала його данником: одноразова данина становила 6000 літрів золота (один літр дорівнював одному фунту), щорічна — 2100 літрів, викуп за полонених римлян — 12 золотих за особу. Свого часу Римська імперія підкорила собі такі золотоносні країни, як Іспанію, Дакію та ін.
Добували залізні руди й володіли майстерністю обробки чорних і кольорових металів слов’яни часів зарубинецької (III ст. до н. е. — II ст. н. е.) та черняхівської (II — V ст.) культур. Найбільш цікаві ювелірні вироби з кольорових металів знайдено в поселеннях VI — VIII ст., а також у скарбах Придніпров’я (Мартенівському, Пастирських та ін.). У деяких поселеннях цього часу залишилися рештки майстерень ювелірів. Багаті на золоті та срібні прикраси степові поселення VII ст. (Перещепинський скарб та ін.), проте серед них трапляються речі візантійського та східного походження. Добре відомі ювелірні вироби майстрів Київської Русі (IX — XII ст.). За часів князя Володимира Святославовича на Русі виробляли свої монети — срібники та злотники. Гривні — срібні злитки масою від 95 до 197 г — були основною грошовою одиницею на великих торгах. Згадаймо також виготовлені з дорогоцінних металів діадеми, барми, медальйони й копти, хрести й намисто, дорогоцінні обкладинки книжок, оправи різних предметів тощо. Але ці метали не були місцевими: з Візантії везли на Русь золото, із західних країн — мідь, свинець, з арабських — срібло. В той час чорна металургія на Русі була однією з найважливіших гілок ремісництва (залізо видобували з болотних руд), а майстри по золоту, сріблу й міді робили речі виняткової краси.
Златник князя Київської Русі Володимира Святославича. Х-ХІ ст.
Наприкінці X століття, при князі Володимирі, карбували золоті монети в Київській Русі.Маса золотої монети становила 4,26 грама.Вона мала з одного боку зображення Христа, а з іншого — князя Володимира і родовий знак Рюриковичів, а також написи: ”Володимир на столі (престолі)» і ”Володимир, а це його золото”. Знахідок цих монет дуже мало.З XI ст. на Русі золотом почали прикрашати храми.
Нічого не відомо нам про розробку золота (срібла, міді) в Україні у XIII — XVII ст. Тільки на початку XIX ст. з’являються перші відомості про самородне золото України. 1817 р. геолог К. Зінсер у праці з топографічної мінералогії Угорщини зазначає присутність золота у Берегівському районі Закарпаття. У 30-х роках минулого століття в Австро-Угорщині виходить декілька монографій, присвячених геології Карпат. Серед них роботи І. Гріма, в яких є дані стосовно промислової розробки золота в алювіальних відкладах долини Тиси та її приток, а також у гірських річках, що розмивають Рахівський кристалічний масив.
1983 р. самородне золото знайдено в кварцових жилах Нагольного кряжа Донецького краю. На розробки золота в Карпатах (Рахівський район) біля сіл Луги й Кваси вказував у 1933 р. А. Каркан. Водночас розвідкові роботи на золото проводилися біля сіл Герцівці, Ільківці, Нижня Вижниця, Білібово, Лісарні та ін. Найбільш значний вміст золота встановлено в породах біля с. Герцівці, для його видобування був навіть створений «Гірничодобувний союз». А. Каркан також зауважив, що у 1781-1788 рр. корінне золото добувалось біля м. Берегове, а у 1843-1852 рр. — на околицях м. Вишкове. Ось, власне, з цих часів і починається достовірна історія українського золота як мінералу.
Читайте також:
