Золото — найдавніший метал
Опубликовано 29. Янв, 2011 в Золото
«Немає нічого твердішого крем’яної скелі,
однак жадоба золота ще міцніша
і змушує справлятися з усіма труднощами.»
Пліній Старший
Золото є найдавнішим із знаних людиною металів, мабуть, навіть першим серед них. Жоден метал не має такої драматичної та емоційно насиченої «біографії», як золото. З давніх-давен воно приносило людям радість і горе, війни й багатство, владу та смерть, призводило до географічних відкриттів і загибелі могутніх держав, сприяло переселенню народів, розвитку гірничої справи та мистецтва.
Упродовж шістдесяти століть золото стоїть у центрі уваги людини. Вся чотирьохтисячорічна історія Стародавнього Єгипту й більш ніж п’ятисотрічна історія Римської імперії зв’язані з золотом. Розквіт цих могутніх і багатих держав супроводжувався значним видобутком і нагромадженням цього дорогоцінного металу. У середні віки золото стало об’єктом вивчення алхіміків, які хоча й не дали людству жодної золотини, проте сприяли розвитку науки. З відкриттям Америки європейцями інтерес до цього металу зріс ще більше. Понад 200 років (XV — XVIII ст.) золото нового континенту вивозилося в Європу. Згодом, у XIX ст., золоті лихоманки поширились майже на всю планету. Найбільш відомі з них (каліфорнійська, клондайкська, австралійська, південноафриканські тощо) залишили яскраві сліди в історії Північної Америки, Австралії, Південної Африки та в уяві людей.
Золото відоме настільки давно, що загублено коріння історії його відкриття. Цілком імовірно, що стародавня людина вже використовувала його для своїх потреб. Яскравий блиск та інтенсивний жовтий колір мінералу приваблювали до себе, а незначна твердість, ковкість та хімічна стійкість дозволяли порівняно легко обробляти його. До того ж, цей метал поширений в земній корі переважно у самородному стані.
Перш ніж золото стане прикрасою, частинкою технічного приладу чи еквівалентом у торгівлі, його (як мінерал) добувають з надр Землі. Золото утворює родовища двох основних типів: корінні ендогенні (переважно жильні) й розсипища. Перші виникають за певних обставин з гарячих гідротермальних розчинів. У них золото перебуває в тісному сусідстві з кварцем (мінералом, що, як правило, становить основну частину золотоносних жил) і сульфідами. Розсипища утворюються завдяки фізико-хімічним змінам і перевідкладанню матеріалу родовищ першого типу. Золото в них розподілене дуже нерівномірно, виділення його мають різні розміри й форми.
Іноді в корінних родовищах і розсипищах знаходять великі самородки, яким, як правило, надають назви: «Плита Холтермана» (маса 93,3 кг, разом із залишками породи — 285,76 кг), «Бажаний незнайомець» (64,75 кг), «Бажаний» (62,23 кг), «Блискучий Берклі» (49,41 кг) та ін. Великі самородки золота знайдено в минулому столітті в Австралії (рудник Хілл-Енд та ін.), США, Канаді, Бразилії, Росії та інших країнах. Але такі самородки чи навіть зерна, які можна бачити неозброєним оком, дуже рідкісні. Звичайно золото утворює мікроскопічні виділення (неправильні зерна, луски, пластинки, дендрити, багатогранники) в інших мінералах і їх важко побачити навіть за допомогою сучасної оптичної техніки. Буває й так, що геологи роками вивчають родовище, не бачачи жодної зернини золота, в той час як спеціальними методами воно встановлено там у кількості, достатній для його промислового видобування. Родовищами золота вважають такі геологічні ділянки, де його вміст за певних загальних обсягів золотоносних руд у середньому становить не менше 2 г на тонну породи.
У минулому столітті розсипища становили 90 % світового добування цього металу; тепер майже все золото видобувають з корінних родовищ (найбільші в ПАР, СІЛА, Австралії, Канаді, Росії). У ПАР останнім часом добувається понад 600 т золота на рік. Вважають, що за весь час його видобуто 100 тис. т (за ін. — 115 — 130 тис. т). На сьогодні через різні втрати його залишилось близько 80 — 87 тис. тонн.
Журналісти німецької газети «Світ за тиждень» підрахували, що все це золото можна вмістити в прогоні Тріумфальної арки Парижа. Воно утворить стовп із золотих злитків заввишки 29,1 м, у розрізі 14,6×14,6 метра. Цікавими є дані розподілу видобутого золота: близько 36 тис. т становлять державні золоті запаси різних країн, 20 — 28 тис. т нагромаджені тезавраторами* (найбільше — тезавраторами Швейцарії), 25 — ЗО тис. т — це промислові й ювелірні вироби.
Варті особливої уваги рідкісні в природі багатогранники золота, що набувають правильної форми згідно з належністю цього мінералу до кубічної сингонії. Дендритні утворення золота вражають своєю витонченістю, а згадані вище самородки — масою й часто оригінальною формою. Крім того, самородки — це матеріал, що несе в собі інформацію про умови й місце відкладання великої кількості золота.
Територія України тривалий час вважалася безперспективною на золото, хоча його знахідки тут відомі давно. Найбільш вірогідними давніми виробками, в яких видобували цей метал, є так звані турецькі штольні (XII ст.) у районі м. Берегове (Закарпаття). І нині фахівці дивуються мудрості тогочасних рудокопів, які так раціонально вели розробку підземних скарбів. Можливо, цей метал у Закарпатті був відомий значно раніше, оскільки в сусідніх районах — Трансільванії та Словаччині — видобуток золота і міді провадили ще за 2000 років до н. е. Відкриття золота в інших місцях України починається переважно з XIX століття. Так, у Нагальному кряжі (Донбас) це сталося у 90-х роках. Однак деякі дослідники вважають, що частина унікальних прикрас скіфів виготовлена саме з донецького металу. Мінералогічне походження знаменитого скіфського золота остаточно ще не з’ясоване.
Нині в Україні геологи виявили чимало місць з ознаками золотої мінералізації. За даними академіка М. П. Семененка та його учнів, рудопрояви золота в цьому регіоні формувалися в різні геологічні епохи — від архею (3200 — 2600 млн років) до неогену (10 млн років). На території України існують геотектонічні структури й формаційно-фаціальні зони, подібні до тих, в яких містяться найбільші в світі золоторудні родовища. Наприклад, структури Українських Карпат є природним продовженням геотектонічних елементів, що беруть початок у Румунії; саме з ними зв’язані деякі з найбільших в Європі рудопроявів золота. Особливу увагу привертає до себе Український щит — могутня й давня кристалічна споруда. Такі геологічні структури на інших континентах (Австралії, Америці, Африці) містять у собі великі родовища цього металу.
Сьогодні, можна сказати, на початку становлення своєї державності, Україна переживає важкі часи, і мати свої родовища золота вкрай важливо. Фахівці вважають, що надра України багаті на цей метал. Залишається одне — знайти, розвідати й оцінити його запаси. Справа ця потребує значних зусиль науковців і виробничників і, звичайно, великих коштів.